Автор — Олександр Іщук

Зиновій Тершаковець народився 19 серпня 1913 р. в с. Якимчиці (Городоцького району Львівської області).

Його батьком був відомий громадський діяч Григорій Тершаковець (1877-1959), один з організаторів українського життя Комарнянщини і Рудеччини.Він також народився у с. Якимчиці, закінчив народну школу в Комарному.

З 14 років став членом товариства «Просвіта», одним з організаторів її читалень у повіті і філії в Комарному. Згодом засновував осередки товариства «Сокіл», був членом Головної ради товариства «Сільський господар», належав до Української національно-демократичної партії, і з 1910 р. був членом її керівного органу: Тіснішого народного комітету. З 1913 р. Г. Тершаковець став депутатом Галицького сейму.

 

Зиновій Тершаковець – «Федір» 

В роки Першої світової війни. Г. Тершаковець у 1914-18 служив у австрійській армії. Під час облоги російськими військами Перемишля потрапив у полон, перебував у таборі військовополонених у Туркестані. У 1917 р. деякий час мешкав у Києві, де став співзасновником Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни, був обраний до складу Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР 1918-19 рр. (від повіту Комарно), був членом земельної комісії та адміністраційної комісії УНРади. У складі делегації ЗУНР брав участь у роботі Трудового конгресу України 1919 р.

У 1905 р. Г. Тершаковець одружився з Наталією Прухницькою (1887 - 06.10. 1942). Вони мали 8 дітей: Теодору (роки життя: 1905-1906), Марію (1907-1997), Ольгу (1909-1989), Андрія (1911-1979), Зиновія (1913-1948), Дарію (1919-1947 або 1948), Омеляна (1921-1924) та Михайла (1925-1933).

Цілком очевидно, що З. Тершаковець з малих років добре бачив поневолене становище українського народу, став свідком подій Першої світової війни і серії війн і революцій 1917-1921 рр. Спостерігаючи за діяльністю батька, він, мабуть, розумів, що і сам рано чи пізно продовжить боротьбу за відновлення Української державності (хоча, можливо, вже в інших формах). Війни та революції безпосередньо зачепили родину Тершаковців: після захоплення поляками Галичини Г. Тершаковець був заарештований, засуджений у Перемишлі та інтернований в таборах у Пікуловичах та Домб'ю. Його звільнили з ув’язнення у кінці 1920 р., після чого він знову входив до Тіснішого народного комітету Української народно-трудової партії У 1925 р. Г. Тершаковець став одним із засновників Українського національно-демократичного об'єднання, членом президії Центрального комітету УНДО. У 1928 р. Г. Тершаковець був обраний послом до польського сейму від Самбірського округу.

Обкладинка книги дослідника В. Мороза про життя З. Тершаковця

Обкладинка книги дослідника В. Мороза про життя З. Тершаковця

Не дивно, що втрата української державності на початку 1920-х рр. болісно зачепила всіх свідомих українців, в т.ч. і родину Тершаковців. З юних років З. Тершаковець включається в активне громадське життя. У 1921-24 рр. він навчався у народній школі в с. Якимчиці, потім вчився у Філії Української Академічної гімназії у Львові. З 1926 р. він став членом Пласту (43 куреня ім. Князя Олега Віщого, згодом - 7 куреня ім. кн. Льва (м. Львів), тривалий час працював у «Просвіті» та інших громадських організаціях в Комарнівщині і Городоччині. В цей час він познайомився з багатьма українськими громадськими і політичними діячами, серед яких вистачало і молодих хлопців, його ровесників. У Пласті З. Тершаковець перебував до 1930 р.

Розуміючи, що для покращення свого життя і набуття нових знань слід обов’язково вчитися, З. Тершаковець у 1931 р. вступив на навчання на факультет права Люблінського (1931–1933 рр.) а згодом - Львівського (1933–1936 рр.) університетів. Після закінчення навчання він став маґістром права (1936 р.), і працював у Львові (за деякими даними – проходив практику у банківських установах).

Окремо рухалася його «підпільна кар’єра». З 17-ти річного віку З. Тершаковець вступив в ОУН (у 1929 р. або 1930 р.), став організатором підпільної мережі на Комарнівщині. За свою діяльність в березні 1939 р. заарештовувався польською поліцією, як учасник конгресу Союзу українських студентських організацій під Польщею. Завдяки заходам батька, З. Тершаковець вийшов на волю через два тижні.

У 1938 р. З. Тершаковець одружився з Анастасією Мурафою (29.03.1916 р.н.) родом з с. Бовшів (тепер – Галицького району Івано-Франківської області). Вона походила з свідомої та заможної української родини, яка дала освіту всім своїм дітям. Анастасія закінчила середню школу сестер Василіянок в Львові в 1936 р., причому з нею разом навчалася сестра З. Тершаковця – Дарія. Саме під час спільного перебування в Якимчицях в гостях у родини Тершаківців Зиновій і Анастасія познайомилися. На той час батьки Дарії вже померли (батько в 1929 р., мати в 1933 р.), і вона залишилася повною сиротою.

Треба сказати, що З. Тершаковець з ранніх років виявляв нахил до літературної праці, збору документальної інформації. У 1930-х рр. Він організовував в с. Якимчиці вечори вшанування сотника Січових Стрільців Федора Черника, героя бою під Мотовилікою. У 1938 р. він організовував видання популярних книг – брошури «Мотовиліка», драми «Сотник Черник», яку на його замовлення написав письменник Ростислав Єндик. Проте арешт польською поліцією не дозволив З. Тершаковцю налагодити видавничу діяльність, а вже готові тиражі цих двох видань, привезені в с. Якимчиці, були повністю знищені. Після встановлення восени 1939 р. радянської влади з її суворою цензурою щодо української тематики годі було говорити про відновлення якоїсь видавничої роботи.

У зв’язку з початком німецько-польської війни 01.09. 1939 р. З. Тершаковець став організатором на Комарнівщині відділів української міліції, які роззброювали рештки польських військ і поліції. Подібні відділи в той час створювалися на всій території Західної України. Їх завданням було захистити населення від нападів, здобути зброю, а також спробувати створити українську адміністрацію і відновити Українську державність. Але цим планам не судилося збутися через захоплення Галичини Червоною армією. Оскільки З. Тершаковець був сином знаного українського громадського діяча і перед цим заарештовувався польською поліцією, то він перебував під загрозою арешту співробітниками НКВД. Саме тому за наказом керівництва ОУН З. Тершаковець восени 1939 р. нелегально перебрався в Краків, в зону німецької окупації (Генерал-губернаторство). З ним пішла і його дружина, яка 29 листопада 1939 р. народила доньку Марту.

Зиновій Тершаковець і Роман Шухевич грають у шахи. 1948 р.

Зиновій Тершаковець і Роман Шухевич грають у шахи. 1948 р.

З жовтня 1939 р. З. Тершаковець був районним провідником ОУН на Холмщині, згодом - обласним референтом пропаганди ОУН на Холмщині. Щоб заробити на життя, він працював вчителем на Томашівщині і Холмщині (ймовірно, в с. Комарів), вів активну культурно-освітню та організаційну працю серед місцевого українського населення. Між тим, його батька Г. Тершаковця у кінці вересня 1939 р. заарештували співробітники НКВД і він був засуджений до 8 років таборів. Тоді ж чекісти відправили на спецпоселення в Казахстан матір і сестру З. Тершаковця з малолітніми дітьми (мати там і померла в 1942 р.).

Після розколу єдиної ОУН на дві частини – бандерівську та мельниківську – З. Тершаковець приєднався до ОУН(б). Влітку 1941 р., після початку німецько-радянської війни, З. Тершаковець взяв участь в Похідних групах ОУН, і, судячи зі спогадів В. Кука, певний час перебував в м. Полтава, працював військовим перекладачем. Він, як і багато інших членів ОУН(б), вважав, що німці прихильно поставляться до відновлення Української державності. Але коли німці заарештували С. Бандеру, Я. Стецька та інших членів створеного у Львові Українського державного правління, стало зрозуміло, що спроби відновлення Української державності зазнали краху. Невдовзі німці стали переслідувати, арештовувати і знищувати членів ОУН(б). Зважаючи на це, З. Тершаковець повернувся на Львівщину і влився в антинімецьке підпілля.

У 1942-43 рр. З. Тершаковець працював у Городоцькому районному проводі ОУН(б), певний час виконував обов’язки повітового провідника Городоччини (у 1943 р.), а з кінця 1943 р. став організаційним референтом Львівської (Городоцької) округи ОУН(б). Треба сказати, що чимало членів ОУН(б), користуючись неналагодженістю німецької розвідки, у 1942-43 рр. працювали легально. Зокрема, З. Тершаковець у 1942 р. працював у повітовому союзі кооперативів в Комарному, його дружина вчителювала. Також він деякий час був продавцем мануфактурного магазину. Однак німці невдовзі дізнались про його діяльність, і в 1943 р. кілька разів намагалися заарештувати його. Завдяки обачності в і вдалому збігу обставин, З. Тершаковець майже дивом зумів уникнути арешту.

На початку 1944 р. З. Тершаковець опинився у підпорядкуванні керівника референтури пропаганди крайового проводу ОУН(б) на Західноукраїнських землях Петра Дужого – «Дороша», який за розпорядженням Проводу ОУН(б) в Україні активізував видавничу та агітаційну роботу підпілля. З. Тершаковець став працювати в Четвертому відділі Крайового осередку пропаганди ОУН(б) на ЗУЗ, відповідав за налагодження масової пропаганди. Він займався розробкою інструкцій для нижчих ланок підпілля, пропагандистів, агітаторів, за свою роботу отримав високу оцінку від П. Дужого. Також в цей час він написав працю «Польське питання», де аналізував взаємини між українцями і поляками.

Чекісти відкривають вхід до повстанського бункера

Чекісти відкривають вхід до повстанського бункера

Слід визнати, що час вимагав активнішого застосування знань і організаційних здібностей З. Тершаковця. Тим більше, що в підпіллі бракувало людей з вищою юридичною освітою, і вони високо цінувалися (як, наприклад, член Проводу ОУН і адвокат Михайло Степаняк). Саме тому з кінця 1944 р. до середини 1945 р. З. Тершаковець за дорученням керівництва підпілля виконував обов’язки обласного (відтак окружного) провідника ОУН(б) Дрогобиччини. В подальшому він був організаційним референтом Карпатського краю ОУН(б) (вересень-жовтень 1945 р. – початок 1946 р.), провідником ОУН(б) Львівського краю (літо 1946 р. – 4.11. 1948), виконуючим обов’язки командира Львівської Воєнної Округи УПА «Буг» (початок 1947 р. – 04.11. 1948 р.).

Як свідчать збережені документи, Р. Шухевич високо цінував З. Тершаковця, адже він у 1946 р. призначив його керувати діяльністю підпілля на Львівщині. З. Тершаковець організовував нараду членів Проводу ОУН(б) в Україні в травні-червні 1948 р. неподалік с. Ілів Львівської області.Збереглися спогади про цю нараду охоронця Р. Шухевича – Михайла Зайця, який пригадував, що З. Тершаковець дуже добре все організував. У вільний час він гарно грав у шахи, співав. Збереглася фотографія, як З. Тершаковець грає у шахи з Р. Шухевичем.

Восени 1947 р. З. Тершаковець започаткував випуск видання під назвою «Літопис УПА» (всього у підпіллі ОУН(б) було видано три номери – у вересні1947 р., у 1949 р. і у 1951 р.). Ймовірно, його назва виникла, як наслідування видання «Літопис Червоної калини» (видавався у Львові до 1939 р. і висвітлював спогади про події 1917-1921 рр.). «Літопис УПА» містив інформацію про створення і діяльність УПА починаючи з 1942 р. – спогади, враження, нотатки повстанців тощо. Крім того, З Тершаковець посприяв виходу інших друкованих видань підпілля.

Протягом 1946-1948 рр. підпілля ОУН(б), кероване З. Тершаковецем на Львівщині, проводило активну діяльність проти заходів радянської влади. За даними чекістів, у 1947 р. на території Львівщини діяло щонайменше 1424 підпільники (в 1948 р. - 920). При цьому слід мати на увазі, що в той час на території сучасної Львівської області існували дві радянські адміністративні територіальні одиниці – Львівська і Дрогобицька області. Повстанцямпротистояла 62 дивізія Внутрішніх військ МГБ у складі 4, 10, 88, 91 і 332 полків чисельністю щонайменше 6826 осіб. Крім того, тут дислокувалися прикордонники (4-5 тис. осіб), а також підрозділи залізничних і конвойних військ, частини Червоної армії, які теж брали участь в протистоянні з підпіллям. Станом на 1946 р. УМГБ по Львівській області мало штат 1169 осіб, а у 1948 р. у відділі і відділеннях 2-Н, які спеціалізувались на боротьбі з ОУН(б), числилося не менше 230 оперативних співробітників. До цього слід додати батальйони охорони громадського порядку (як їх називали - «стрибки»; 232 батальйони, 4293 чол. станом на 19.02. 1947 р.), 29 агентурно-бойових груп з 115 бойовиками (1949 р.). Зброю мали також керівники радянських установ та колгоспів.

Співробітники МГБ зафіксували на Львівщині у 1946 р. 319 акцій підпілля, у 1947 р. – 323, у 1948 р. – 314. За даними чекістів, у 1947-1948 р. підпілля знищило щонайменше 853 представників радянської влади. Протягом 1946-1948 р. в боях на території тогочасної Львівської області (30 із 45 районів території діяльності Львівського крайового проводу ОУН(б) загинуло щонайменше 3750 підпільників.

Чекісти добре знали про діяльність З. Тершаковця у 1944-1948 рр. і активно розшукували його. При цьому вони вдавалися до найрізноманітніших заходів: допитували, заарештовували або і вербували його родичів і давали їм завдання доносити інформацію про нього; дізнавалися новини про його діяльність від своїх інформаторів, які уважно стежили за підпіллям; у 1948 р. повторно заарештували його батька – Г. Тершаковця, і намагалися через нього вийти на місця перебування керівництва Львівського крайового проводу ОУН(б) тощо. Тривалий час З. Тершаковець уникав переслідування, міняючи місця базування. Але все ж восени 1948 р. настала трагічна і, мабуть, неминуча розв’язка. 

У вересні 1948 р. чекістам стало відомо, що З. Тершаковець і його охоронці можуть переховуватись неподалік курорту в с. Великий Любінь Городоцького району Львівської області. Там З. Тершаковець планував підлікуватися від ревматизму за допомогою місцевих спеціалістів-прихильників підпілля. Вночі з 3 на 4 листопада 1948 р. в ліс біля с. Великий Любінь чекістами була конспіративно викинута оперативно-військова група під керівництвом заступника начальника відділення Управління 2-Н МГБ УРСР ст. лейт. Бєляченка, уповноваженого УМГБ по Львівській області ст. лейт. Петренка, заступника начальника Городоцького райвідділу МГБ Федючок, ще одного оперативника та 15 солдатів. Розшуки допомагала здійснювати спеціальна агентурна група по Львівській області «Тайфун», яка діяла під виглядом підпільників. Саме вона зуміла вивідати у місцевих підлітків-пастухів (ті думали, що мають справу з справжніми повстанцями), що в лісі неподалік є 5 повстанців. Чекісти швидко заблокували групу підпільників і оточили їх (приблизно о 16.00 04.11. 1948 р.). Внаслідок півторагодинного бою четверо підпільників (серед них і З. Тершаковець) загинули, а ще один, будучи пораненим, зумів скористатися темрявою, вирватися і втекти.

Тіло З. Тершаковця було доставлене в УМГБ по Львівській області, де його впізнали батько, сестра і дружина, а крім них – деякі заарештовані члени підпілля. Місце поховання З. Тершаковця невідоме. За свою активну діяльність в підпіллі З. Тершаковець отримав звання майор-політвиховник УПА (посмертно).

Родина Тершаківців у 1947-48 рр. була репресована органами радянської влади. Батько З. Тершаковця з 1948 до 1956 р. перебував в таборах, згодом повернувся на Львівщину. Помер 28 липня 1959 р. і був похований в рідному селі. Дружина – Анастасія Тершаковець була заарештована 18.11. 1947 р. і засуджена до 10 років таборів, покарання відбувала в Казахстані, вийшла на волю в 1956 р. Постраждали також і інші члени родини.

На сьогодні біографія З. Тершаковця вже досить непогано вивчена істориками. Видано кілька статей і книг, де проаналізовано його діяльність в українському визвольному русі. Сподіваємося, що пам'ять про нього зберігатимуть наступні покоління українців.

За святковим столом: на передньому плані зліва направо стоїть: "Ярема" (Євген Пришляк)та "Мирон" (Ярослав Дякон), на задньому плані (обернений спиною) "Федір" (Зиновій Тершаковець). Великдень 1948 р.

За святковим столом; зліва направо стоять: "Федір" (Зиновій Тершаковець), "Мирон" (Ярослав Дякон), "Ярема" (Євген Пришляк). Великдень 1948 р.

За святковим столом; зліва направо: "Федір" (Зиновій Тершаковець), "Ворон", "Горський", "Славко". Великдень 1948 р.

Зліва направо: "Федір" (Зиновій Тершаковець), "Мирон" (Ярослав Дякон), "Тарапон", "Скалка", "Світовий" (Микола Триндяк), "Петро". Великдень 1948 р.

Крайовий провідник Львівщини "Федір" (Зиновій Тершаковець) ділиться  свяченим яйцем зі стрільцями. Великдень 1946 р.

Крайовий провідник Львівщини "Федір" (Зиновій Тершаковець; стоїть другий зліва) зі стрільцями своєї охорони

Обкладинка журналу "Літопис УПА", жовтень 1947 р.

Обкладинка журналу "Літопис УПА", ч. 2, 1949 р.

Обкладинка і титульна сторінка журналу "Літопис УПА", ч. 3, 1951 р.

Повідомлення про смерть командира ВО "Буг" Зеновія Тершаковця. 1949 р. 

Рекомендована література:

Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник. – Нью-Йорк, 1994.– С. 126.

Мороз В. Зиновій Тершаковець. – Львів-Торонто, «Літопис УПА», 2011 (серія «Події і люди», кн. 12).– 128 с.

Родина Тершаківців: учений, політик, подвижник національної ідеї. Матеріали науково-практичної конференції. Львів, 4 листопада 2003 р. / Відп. ред. І. Гель. – Львів, 2005. – 108 с.

Мороз В. Вшанування пам’яті крайового провідника ОУН Зиновія Тершаковця і його родини // Український визвольний рух / Центр досліджень визвольного руху, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 2004. – Збірник 3: До 75-ліття Організації Українських Націоналістів. – С. 292-293.

Мороз В. Зеновій Тершаковець – крайовий провідник ОУН // Родина Тершаковців: учений, політик, подвижник національної ідеї. Матеріали науково-практичної конференції. Львів, 4 листопада 2003 р. / Львівський національний університет ім. І. Франка, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, фонд духовного відродження ім. Митрополита Андрея Шептицького. Відп. ред. Іван Гель. – Львів, 2005. – С. 41-67.

Мороз В. Пам'ять про героїв живе! [Зиновій Тершаковець] // Народна думка. – Городок, 2000. – 24 червня. – С. 2.

Мороз В. Повідомлення про смерть Зиновія Тершаковця // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху. – Львів, 2005. – Збірник 4: Боротьба народів Центрально-Східної Європи проти тоталітарних режимів у ХХ ст. – С. 28-34.

Полюга Л. Спогад з минулого [про родину Тершаковців] // Шлях перемоги. - ч. 15 (2808) – 9 квітня 2008 р. – С. 9.

Зиновій Тершаковець, Вікіпедія

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%97%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9

Григорій Тершаковець, Вікіпедія

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%8C

 

IP Address