Адвокатську контору в Калуші мав також Анатоль Кос, який обирався депутатом до Галицького сейму. А першим українським депутатом-правником до австрійського парламенту (1900-1907) був адвокат і громадський діяч Андрій Кос (фото 1). Він народився 11 грудня 1860 (1864) у містечку Комарно, що на Львівщині. Підтримував тісні політичні стосунки з Іваном Франком і Михайлом Павликом. У 1879 р. закінчив гімназію у Львові, а в 1884 р. – правничий відділ Віденського університету.

    У 1896 р. Андрій Кос переїздить зі Львова до Калуша, де поряд із адвокатською практикою розгортає значну культурно-освітню діяльність.      

    Андрій Кос був відданим захисником інтересів селян Калущини. 13 грудня 1900 р. його обрано послом до австрійської Державної Ради від округу Калуш – Долина – Бібрка. Як правозахисник виголосив декілька блискучих промов. Найефектнішою із них була промова у парламенті з приводу податку від спирту (пропінації). Виступав за рівне виборче право,  вирішення національного питання, за рівноправність української мови з польською та німецькою, за українську мову викладання у школах та її використання в урядових установах. Протестував проти засилля польської шляхти в урядових установах краю. Разом із Василем Яворським та Романом Сембратовичем видавав український німецькомовний часопис «Русинське діло». Перший номер цього видання вийшов у Відні 15 травня 1903 р. Тут опубліковані політичні статті й виступи Андрія Коса та інших українських політиків. Після закінчення каденції у 1907 році займався громадською просвітно-організаційною діяльністю: був головою «Хлопського банку», філії «Просвіти» і «Народного дому» в Калуші, часто виступав із лекціями в сільських читальнях. Любив товариство веселих людей і гарних жінок, часто відпочивав у Криму.

     Про активну участь у засіданнях парламенту Андрія Коса 13 грудня 1900 і 14 травня 1901 років дуже докладно висловився Кость Левицький (1859—1941) — адвокат і публіцист, найвизначніший політичний діяч Галичини кінця XIX — першої половини ХХст., доктор і почесний член НТШ та "Просвіти", співзасновник і провідний діяч багатьох політичних, культурних і економічних установ. Ми повністю наводимо слова цього славетного діяча Галичини з метою кращого розуміння епохи: "Д-р Андрій Кос, адвокат у Калуші, вийшов послом до Державної Ради 13 грудня 1900 р. Галицькі практики і виборчі зловживання довели були до того, що при тих виборах до парламенту вийшли всього чотири незалежні посли і чотири посли урядові. З незалежних послів вийшли: д-р Андрій Кос з пятої виборчої курії та Юліян Романчук, д-р Михайло Король і скарбовний радник Василь Яворський з четвертої виборчої курії. З нагоди тих виборів до парламенту поширилась була у нас легенда, що "руський хрунь ще великий" ... Свій вибір завдячував Андрій Кос незвичайно сильній організації, що її поширив був д-р Іван Ку-ровець, лікар у Калуші, разом з ним.

    Зараз в адресовій дебаті промовив посол д-р Кос. Він виступив безпощадно проти панування польської шляхти, що проклямує вже політику вільної руки, бо польська шляхта — казав він — здібна до всього — навіть до вбивства; вона створила собі спеціальних інкемсрованих русинів, вибраних таким обманством, як члени Кола Польського, бо за п. Барвінським і його компанією не стоїть ні один українець. Далі сказав він — що національне питання є справою народної чести і тому воно мусить бути насамперед налагоджене. Закінчив Кос свою промову тим, що ми нічого більше не бажаємо, як тільки того, щоб у Галичині рсспсктовано закони.

    А наш посол д-р Кос зачав опісля промови своїм іменем, а не від Клюбу. Та йому президент Палати Послів відобрав голос, бо він не говорив до предмету наради. Було це дня 14 травня 1901 року. У цій дебаті розмовляли ще з наших послів: Василько, Барвінський, Король і Кос. Останній підніс, що в Галичині всі уряди в руках поляків, які звязані своїми інтересами і не допускають українського народу до належних йому прав. Вони довели свою державу до розпаду, а тепер ведуть адміністрацію нашого краю без контролі. Кос виказував, що домагання нашого народу щодо поділу намісництва, законного надання рівноправности нашої мови в урядах і школах та введення за­гального й повного права голосування вповні оправдані".

    Активний учасник політичного процесу «101» проти українських студентів, звинувачених із приводу заворушень в університеті 1 липня 1910 р.

    Загалом на українських адвокатів лягав неймовірно важкий тягар захисту українських політичних в’язнів. Велика кількість політичних судових процесів примушувала українських адвокатів безперервно брати участь в одній або в декількох кримінальних справах одночасно. До того ж,  участь українських адвокатів у політичних судових процесах була благодійною, оскільки за участь у них не належалася платня.

    У 1915-1917 рр. правозахисник Андрій Кос депортований російською окупаційною владою до Сибіру. Повернувся до рідного краю у 1918 році, але того ж року, 25 березня, помер у Комарно  похоронений на комарнівському цвинтарі.  

    Матеріал надав Олексій Мисаковець

IP Address