Батько української футурології

 

105 років тому побачила світ одна з перших (коли не перша) українська політична утопія, а її автор став одним із перших (коли не першим) українським футурологом.

Add a comment

    До окупації німцями міста Комарна, жидівська спільнота у місті становила більшість мешканців. Починаючи з 1550 року, жиди м.Комарна отримали від польського короля привілеї і тим самим розширювали жидівське самоврядування. У 17 ст. жиди організували самостійну спільноту. Приблизно 1620-1650 р.р. жиди м.Комарна почали будувати кам’яну синагогу, але конкретних даних нема, де саме і в якому місці. Приблизно у 1644 році було закладено жидівське кладовище.        

Add a comment

Список бійців УПА і СКВ що занинули в боротьбі з більшовиками

Add a comment

ОЛЬГА ІВАНІВНА ЛЕНЕЦЬ, з ПЕЛЕНСЬКИХ

(Іван Дзюба «Не окремо взяте життя», Київ «Либідь», 2013, ст.457-522)

Це - мати моєї дружини Марти. Не люблю слова “теща”, і якось не годиться воно до тих відносин, що були між нами.

5 травня далекого вже 1962 року ми, троє гостей з Києва, які приїхали тоді на літературні виступи до Львова, - Микола Вінграновський, Іван Драч і я, - з ласки Дмитра Павличка потрапили на прийняття до Ірини Вільде (Ірини Дмитрівни Полотнюк) - з нагоди її 55-ліття. Це не був урочистий вечір у якомусь імпозантному залі чи що, з кількома десятками промовців і численними делегаціями, як це практикується тепер, - це була скромна товариська вечеря у квартирі Дарини Дмитрівни по вулиці Максима Кривоноса, 33. Не пригадую, чи хтось щось пив, пам”ятаю тільки, що були смачненькі “канапки”- своєрідні галицькі бутербродики, попередники макдональдських “фішмаків”, “бігмаків” тощо. І було дуже весело - жарти, танці, забави. У київських парубків очі розбігалися: дівчата-галичанки одна одної краща. Я не вмів танцювати (так ніколи добре й не навчився), тому мої можливості були обмежені; до того ж усі козирі були в Миколи Вінграновського - і поет, і красень, і актор…

Add a comment

Іван Великий 
«Ubi concordia – ibi victoria»* 
    Прийнято вважати, що історію Галичини XVI-XVIII ст.ст. описано і досліджено доволі скрупульозно. В історичних архівах України й Польщі накопичена величезна кількість документів, пов’язаних із найрізноманітнішими аспектами життя тієї чи иншої спільноти, міста, села тощо. У пошуках істини вони неодноразово «перелопачувались» багатьма поколіннями істориків, дослідників, краєзнавців. Їхніми стараннями цілісне історичне полотно ніби вимальовується доволі чітко, однак, коли починаєш докопуватись до деталей, відразу грузнеш у суперечностях, недомовках, суб’єктивному трактуванні фактів або відвертому їх перекручуванні. І часто трапляється так, що справжня суть криється у деталях, неупереджений або нетрадиційний погляд на які здатний повністю змінити зміст картини.  Add a comment

У 8 том «Літопису Української Повстанської Армії» написано: «Повстанська група ім. Перуна між селами Грабине і Підзвіринець, Комарнянського району, відбила 4.9.1944 р. 7 арештованих із села Повергів. Із 57 погромників-конвоїрів убито 45 та одного полонено» (стор. 173)
Що в реальності являла собою ця бойова одиниця?

Add a comment

IP Address