70 років тому, у червні 1941 року, у Західній Україні розпочалась найкривавіша хвиля більшовицьких репресій. Людей катували не тільки за те, що вони не сприймали більшовицької влади і не приховували своєї українськості чи були членами українських громадських або спортивних організацій, але й зате, що попали під гарячу руку чи просто не сподобалися озлобленому і переляканому НКВедисту тобто за те, що просто були українцями. Не оминули ці жахіття і Комарна.

Про те, що відбувалося в ці червневі дні в Комарні Львівський часопис «Українські щоденні вісті» в числі №7 за 13 липня 1941 року під заголовком «Комарно.Наші втрати в Комарні» писав: «Жидівсько-большевицька зграя не проминула в своїх порахунках з українством і Комарна. Тут замучені й по-варварськи закатовані: І. Здерко Микола, вчитель середньої школи в Комарні; 2. Радович Дмитро, гімназійний абсольвент; 3. Сороківський Андрій, швець в Комарні; 4. Ленець Михайло; 5. Ленець Гринько; 6. Губич Михайло, господар.

 

    Нема ніяких вісток про ряд людей, арештованих большевиками, а м. і. і про: Ліщинського Михайла, інспектора Комарнівського шкільного району; Пеленського Ярему, Пеленського Михайла.»

    Цитата з Західня Україна під большевиками...— С. 486; Літопис нескореної України...— С. 49-50.

    У цьому ж виданні (№ 28) за 7 серпня 1941 року під заголовком «Жертви більшовицького терору в Комарні» опубліковано детальніший опис кровавої більшовицької оргії. «У 7 числі нашого щоденника подали ми список деяких закатованих громадян у Комарні. Тепер дістаємо докладніші відомості про те пекло, що його пережили українці Комарна. В'язниця в Комарні є в самій середині міста, біля суду, навпроти церкви св. Петра і Павла. Вже під час війни, одної ночі почули сусіди крики в тюрмі, але під загрозою смерти ніхто не посмів виглянути на двір. Як тільки опівночі ввійшли німці, люди вже в понеділок, ЗО червня, вдосвіта, знайшли на подвір'ї в'язниці свіжу могилу, її відкопували жиди. В могилі було 23 трупи, але такі змасакровані, що тільки з одежі і взуття ро­дини розпізнали 6 своїх найближчих, яких окремо поховали.

    Серед розпізнаних учитель Микола Здерко мав повиколювані очі й обгорілу голову, чорну як головня. Абсольвент гімназії Дмитро Радович (відомий з мовчазної завзятости) мав одну ногу босу й обгорілу, а шкіру підошви закочену аж на литку. При цьому один бік обнажений, також припіканий, мав теж розтрощену долішню щоку. Взяли його в останній хвилині підступом. Веліли йому в середу 25 черв­ня рознести картки по передмістях, щоб на другий день вранці виїха­ли підводи, і наказали прийти потім здати звіт. Пішов до цього звіту, і більше не вернувся.

    Врешті швець Андрій Сороківський лежав окремо, непохований в дивній позиції. Йому, мабуть, наказали викопати собі гріб. Він напів лежав, напів стояв до пояса в ямі. А погиб за необачне слівце. Надлетів німецький літак, а він на ринку, немов про себе, вимовив: „Везе большевикам сніданок". Це почули двоє жиденят, більше нікого не було.

Закатовано їх усіх вночі з четверга на п'ятницю, а найпізніше з п'ятниці на суботу.»

Цитата з Літопис нескореної України... – С. 88–89

    Детальний опис цих кровавих подій викладено і в збірнику історично-мемуарних, географічних і побутових матеріалів «Комарно- Рудки та околиця».Там ,зокрема, можна прочитати : «Дня 26 червня 1941 р. ранком, приблизно о год. 3-ій замовкли голоси мордованих і останній вистріл НКВД. Біля тюрми воняв несамовито страшний сопух помордованих НКВД-истами у звірський спосіб тіл заарештованих осіб. По приході до Комарна німецької армії, зглядно словацької військової частини, товпа місцевого населення враз із родинами арештованих і помордованих НКВД-истами осіб вдерлися на подвір'я судового будинку і до тюрми де застала страшний образ, в порівнянні з якнм Дантейське пекло нічим. Народ побачивши те все, пережив страшні хвилини серед неймовірного сопуху. Не всі тіла помордованих большовицькими катами були закопані в землю, а не забуваймо, що це були гарячі дні місяця червня. Стверджено, що НКВД-исти поло­мили жертвам катування ноги, повитягали нігті. Всі арештовані були пов'язані колючим дротом Для затерття свого кривавою злочину НКВД-исти обливали тіла помордованих бензиною і підпа­лили їх разом з актами присуду і закопали на тюремному подвір'ю. Деяких живих в'язнів НКВД-исти розстсрілювали серед гуркоту автомашин. Після розстрілу проф, М. Здерка кати доби­ли його сокирою, зломили йому цілу щоку і ніс. Стверджено, що цього звірства доконав селянин зі села Березця б. Комарна, який був фірманом в НКВД, як також НКВД-исти Абаза, Лозовий і два місцеві жиди-донощики, Яків Фрідман і Граф.

    Замордований М. Здерко перед смертю залишив доказ страш­ного злочину на банкнотах які заховав у тюремній кімнаті (упричу), а подаючи прізвища помордованих, виписав слова: "...нас невинно мордують, нині розстрілюють, прощайте..." підпис: М Здерко.

    Крім того в конюшні (возівні) знайдено закопані в землю убрання помордованих на тюремній площі, де катовано людей, І найдено опісля одну пару спеціяльних черевик з набитими цвяхами і встромленими ножами та закривавлені рукавиці, які кат при мордуванню затягав на руки. Понадто постягано шкіру з рук помордованих».

    Цитата з «Комарно і Рудки та околиця». Збірник історично-мемуарних, географічних і побутових матеріалів. Нью-Йорк — Париж — Сидней — Торонто, 1987 ст. 171.

Для увіковічненя пам’яті замордованих у 1942 році громада Комарна збудувала пам’ятник на якому викарбовані імена жертв (написи викладено дослівно):

Карабин Петро літ.37 Татаринів.

Гринишин Гринько літ.27 Горжанна Вел.

Данильців Февронія літ.18 Новосілки Опар.

Деревянко Анастазія літ.29 Вербіж

Сороківський Андрій літ.35 швець Комарно

Радович Микола літ.31 студ. унів. Комарно

Здерко Микола літ.42 проф. філ. Комарно

Перун Ананій літ.33 студ. медицини чл. ОУН Комарно

Троє невідомих

Маційовський Олекса літ.46 Горожанна Вел.

Беген Андрій літ 29 Новосілки Опар.

Сенів Кость літ.46 Горожанна Вел.

Дячишин Олекса літ.45 У.Г.Д. Горожанна Вел.

Д-р. Кліпко Іван літ.45 лікар Фельштин- Комарно

Деревянко Іван літ.29 Новосілки Опар.

Сенів Олекса літ41 У.С.С. Горожанна Вел.

Кузик Іван літ 40 Горожанна Вел.

Павучок Степан літ.30 Горожанна Вел.

Лясковський Степан літ.25 член О.У.Н. Горожанна

Кордіяка Юрій літ.25 член О.У.Н Горожанна Мала

Крук Іван літ.35 Комарно

Яворський Іван літ. 31 член О.У.Н Новосілки Опарські

    Після повернення «визволителів», величавий монумент явно не вписувався в політику «радянізації» західних областей України, а особливо в ідеологічну частину цієї політики і тому у 1946 році його зруйнували.

    У 1991 році, за ініціативи та під керівництвом мешканця Комарна, голови церковного комітету церкви св. Петра і Павла- Григорія Мисаковця громадою міста відновлено монумент у такому ж вигляді як він був до 1946 року.

    На центральній частині цьго монумента під тризубом написано:

СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ

В ОСТАННЮ ТЯЖКУЮ МІНУТУ

ЛЮБІТЬ ЇЇ ВО ВРЕМЯ ЛЮТЕ

ЗА НЕЇ ГОСПОДА МОЛІТЬ

23-ОМ

БОРЦЯМ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ

ЗАМУЧЕНИМ МОСКОВИНАМИ-

БОЛЬШЕВИКАМИ В ТЮРМІ У КОМАРНІ

26 ЧЕРВНЯ 1941 Р

БОЖЕ ПРИЙМИ ЇХ ПРАВЕДНІ ДУШІ

 

 

 

За матеріалами друкованих видань

Матеріал надав Олексій Мисаковець

IP Address