До окупації німцями міста Комарна, жидівська спільнота у місті становила більшість мешканців. Починаючи з 1550 року, жиди м.Комарна отримали від польського короля привілеї і тим самим розширювали жидівське самоврядування. У 17 ст. жиди організували самостійну спільноту. Приблизно 1620-1650 р.р. жиди м.Комарна почали будувати кам’яну синагогу, але конкретних даних нема, де саме і в якому місці. Приблизно у 1644 році було закладено жидівське кладовище.        

   У 17-18 ст. жиди м. Комарна займалися ремеслами,головним чином – шевці (чоботарі). Із 150 шевців більшість становили жиди. Починаючи із 19-20 ст. жиди м. Комарна займались як дрібною торгівлею так і забезпеченням ремісничої сировини, перш за все шкіри для шевців м. Комарна і інших містечок.         

    На площі «Ринок» була ціла мережа жидівських магазинів та корчм. У м.Комарні були різні жидівські партії і організації. Починаючи з 1920 року у м.Комарні була заснована сіоністська організація «Доршей Ціон». Цікавим явищем для міщан був хасидський двір, який заснував Олексій-Синдер Сафрін у 1812 році. У 1919 році була відкрита жидівська школа із навчання івриту.                                    

    На початку 1920 р. у м.Комарні був заснований жидівський банк при допомозі Джойнта. У місті були: жидівська синагога та «біжниця». Будинок синагоги зберігся і по сьогоднішній день, а «біжниця» зруйнована. У 1920 роках почала працювати талмуд – тора. У 1920 році була відкрита школа для дівчат «Бейс Яаков». Крім цього, у м.Комарні біля «біжниці» була ще одна школа «хайдер», яка була дуже галасливою. Вона знаходилась за колишнім магазином «Культовари». У 1941 році місто Комарно було окуповано військами вермахта. У м.Комарно було створено «юденрат» – (жидівська рада) та жидівський робочий табір. Для юденрату, німці підбирали грамотних і авторитетних євреїв, які своїх змушували працювати на різних роботах. Всі єврейські установи були закриті. На дверях єврейських магазинів та хатах були позначки – «зірка Давида», а на правій руці пов’язки з цим же зображенням. Жиди м.Комарна були обмежені у своїх правах та діях.

 

Хасидська династія Жидачів-Комарно

    У людській пам’яті стираються події історичного минулого нашого краю. Інколи буває і таке, що більшість людей не знають і не можуть собі уявити історичний факт творців людського буття; економічного, соціального, релігійного і побутового розвитку тієї чи іншої спільноти, яка внесла свій вклад у сферу духовного життя, як домінуючу складову суспільного розвитку. Таким чином, хасидизм – містична течія в іудаїзмі, яка виникла у XVIII ст.. як вираження релігійного протесту бідних прошарків віруючих євреїв проти засилля громади равинів і багачів.                                                                           

    Галицька Хасидська династія процвітала в кінці XVIII і XIX століть, протягом третього і четвертого поколінь Хасидизму. Їх «цадікім» (літер. «праведні») відомі своїм ізотеричним вченням і навіть ніби показом чуда, дивних речей, приваблювали багато послідовників. Династія продовжує існувати, головним чином у сполучених штатах Америки, хоча багато їх членів і лідерів були вбиті під час Голокосту.                                                                                                                                                                  

    Жидачів-Комарно – Хасидська династія. Перший із династії, Цеві Хірш із Жидачева (єврейською більш точно Жидатшоу 1763-1931), був одним із найбільш важливих Галицьких «цадікім» свого часу. Він був найстарішим із п’яти синів у Раббі Іцхак Айзік Айхенштайн (помер 1800). Братів Цеві Хірша навчали на равинів та письменників: Мошех із Самбора (помер 1840); Олексій-Сендер із Комарно (Польськ. Комàрно; єврейською більш точно Кмарне; помер 1818), равин Жидачева, Журавна і Комарна; Ліппа із Самбора, котрий помер молодим; та Ісакхар Бер (Беріш) із Ждачева (помер 1832). Цей останній брат не залишив по собі жодних написаних праць, але його син, Уітшак Айзік із Жидачева, посилається на вчення батька у своїх власних книгах. Цеві Хірш прийшов до Хасидизму через свого брата Мошей із Самбора. Відвідавши зібрання великої кількості праведних, він стає провідним послідовником Яакова Їцхака, провидця (чи пророка) із Любліна. Книги Цеві Хірша – в основному експозиції Захара і робіт Хаїм Віталя, у супроводі коментарів у щотижневій частині Тори – які часто перевидавались. Він не мав спадкоємців чоловічої статі, і після його смерті його послідовники приєднались до різних членів сім’ї. Таким чином друге покоління династій «цадікім» складалась із племінників (і послідовників) Цеві Хірша: Єхидах Цеві з Роздолу (помер 1847), котрий був сином Мойші; Їцхак Айзік із Жидачева (помер 1872), котрий був сином Йсакха Бера; і Їцках Айзік Єуда Єх’єл із Комарно (1806-1874), Олексій – син Сендера.  Їцках Айзік із Комарно був найбільш цікавим і оригінальним лідером династії у другому поколінні. В дійсності, він був засновником нової хасидської династії, та що з Комарно, і був відомий по імені Сафрин, в той час як інші члени сім’ї називались Айхенштайн. Після свого одруження він навчався зі своїм тестем, Аврахамом Мордехай із Піньчжова, але коли його вчитель помер, він став визначним послідовником свого дядька, Цеві Хірша. З часом, династія була відома подвійним іменем Жидачів-Комарно.    Коли Цеві Хірш помер, Їцхак Айзік (Олексій-Сендер син) переїхав із Жидачева до Комарно, де його батько служив равином. Їцхак Айзік із Комарно написав багато книг – більшість із них було видрукувано за його життя – із тлумаченням Тора, Мішна і Захар. Основна опора його творів є містичною, таємничою, і як свідчать титульні сторінки, його роботи базуються на вченнях Бешта, Зохара і Їцхака Лурія. В додаток до своїх каббалістських текстів, Їцхак Айзік написав книгу медитативних уявлень, Megitat setarim (1999), укладену за пророчими текстами Хайім Віталя, відкриваючи те, що він називає джерелом своєї душі і робить натяк, що він є Мессія із дому Йосифа.  Їцхак Айзік із Жидачева і Їцхак Айзік із Комарна привернули багато послідовників. Хоча вони були дуже близькі, ці двоє чоловіків не погодилися в основній інтерпретації свого дядька на езотеричні вчення, Їцхак притримується ближче Цеві Хірша. В кінці кінців ці двоє примирилися, хоча очевидно вони перестали зустрічатися персонально.   Третє і четверте покоління династії Жидачів – Комарно було також занурено у містичні знання та як і їхні предки були плодотворними вчителями і письменниками. На відміну від своїх прабатьків, тим не менше, вони також насолоджувалися процвітанням і земним, мирським спокоєм, проживаючи в середині добре розвинених Хасидських дворів.    Maskilim, котрі підтримували релігійну модернізацію і світське вчення в Галіції, були безжалісними у своїй боротьбі проти Жидачів-Комарно династії, і проти Цеві Хірша частково. Боротьбу вів письменник Йозеф Пері, чиї звинувачення вели до переслідування Хасидів державною владою.   Жорстка опозиція Цеві Хірша до будь-якої форми Haskalah привела до кульмінаційної точки в кінці його життя, коли епідемія холери уразила Галичину і Угорщину у 1830-1831 р. У відомому листі до своїх послідовників у Мункач (Мукачево), його поради були проти консультацій у цілителів під час епідемій – котра в кінці вимагала його життя і, здається, і його дружини.   Точка зору tsadikim Жидачів-Комарно першого покоління – базувалась на думці засновника династії, Цеві Хірша – обертається навколо численних центральних ідей: піднесення tsadik; вивчення і поширення містицизму (або таїнства); свобода думки у визначенні особистого віросповідання; повне відхилення філософії та науки; і дуже строге наслідування обрядів і заповідей. Цеві Хірш бачив позицію tsadik як виклик обов’язку принести приблизний порядок у кожну сферу: космічну, історичну і суспільну. Правда, що ця позиція була дарована Богом, але дарована один раз, і це дало tsadik владу діяти відповідно до його власної волі, і навіть не приймати божі закони.           

    Династія tsadikim захищала вчення як halakhah так і Каббалу. Людська душа могла би стати більш високою чим більш би він заглиблювався в ізотерику, навіть ризикуючи впасти у гріх. Езотеричне знання було необхідне, щоб служити Богові належним чином; справжня служба Богові була містичною службою. Містична влада діяти у межах найвищих сфер була необмеженою.                      

    Цеві Хірш вірив, що існує простір для нової свободи думки у питанні особистої віри. Ось чому, могли бути різні інтерпретації «містицизму», котрий опреділявся індивідуальною сутністю кожної душі. Ця свобода думки одержала свою закономірність від переконання, що людські міркування і дослідження не відкрили б нічого нового, а тільки б показали стародавні істини. Все, що було правдою вже було отримано. Для всіх цих відкриттів, Жидачів-Комарно династія заборонила читання філософських книг або тих, котрі могли бути зіпсовані Sabbatiamism(ом). Цеві Хірш відносився до таких робіт тільки в загальних словах, але Їцхак Айзік з Комарно надав точний список книг, котрі були цінними для вивчення і книг, котрих потрібно уникати.                                                                                         

    З повагою до зауваження заповідей, лідери династії були дуже вимогливі; вони висловлювали щонайменшу пораду, на ритуал неортодоксальний, і не вбачали навіть щонайменшої поблажливості в основі містичної і духовної пристрасті. Заповідям, – навчали вони, – необхідно слідувати без жодного погляду на індивідуальний вибір або на нове розуміння Божої волі. Порушення закону, гріх, якою б не була мотивація, не дозволялося; тільки законною свободою була свобода розуму.

 

Коментар:                                                                                                                                                                  

Хасидизм – містична течія в іудаїзмі.                                                                                                                          

Tsadik – походить від кореня «цедек», що означає «справедливість», «святий», «чесний». Дві головні якості «цадика» – намагання жити по законах Тори і активне бажання робити все, що зближує Всевишнього і єврейський народ. У духовному світі поняття «цадик» відноситься до сфери прояви Волі Творця.                               

Halakhah – вчення (хрещення померлих). Всі неєврейські релігійні культи Галаха називаються «авода зара» – неприйнятний для служіння. Всі вони в певній мірі заборонені для єврея – відверте ідолопоклоніння, так як християнство, яке дещо запозичило із Тори. Тут заборона на свічки, кадило, тощо. 

Haskalah – синагогальна музика, кантори, синагогальні хори, орган у синагозі. Все було включено для іудейського богослужіння.

Tsadikim – означає «благочестивий», а також «встидливий». Далі є таке поняття (Ворота другі, двадцять шості і т.д.) Ворота покірливості переводимо як «праведники», які витримали випробування.

 Maskilim – на стародавній єврейській мові означає «велич», «величність» (або освічений, зрозумілий, інтелектуал).                                                                                                                                                

Sabbatiamism – доктрина походження зла в луріанській і саббатинській Каббалі. Тут також може бути «легка доктрина суботи». фундатори пам’ятника Доктор Хервіг Брандштетер, Манфред Міттелштедт

В статті використано інформацію з сайту

http://www.yivoencyclopedia.org/article.aspx/Zhidachov-Komarno_Hasidic_Dynasty 

Zhidachov-Komarno Hasidic Dynasty

Author:   Raya Haran

 

Євреї міста Комарна під час німецької окупації з пов’язками на руках.

 

Комарно 1941 року. Площа Ринок. Люди біля бочок. На одному із бензовозів татранський знак або ж гербовий знак Словаччини.

1941 року. Площа Ринок. На площі знаходиться військово-санітарний автомобіль,    бочки з керосином, люди та солдати.

    Осенью 1941 в лесу Березняк было расстреляно 470 евреев К. В июле 1942 в К. оставалось ок. 1800 евреев. В нояб. 1942 часть евреев была депортирована в лагерь уничтожения Белжец, оставшиеся переселены в гетто Рудков. Из числа скрывавшихся евреев 61 чел. был расстрелян на еврейском кладбище.

    Инициатива в установке памятного знака принадлежит доктору Хервигу Брандштеттеру из Австрии и г-ну Манфреду Миттельштедту из Германии.

    Памятный камень был изготовлен в Германии в городе Куксхафене каменщиком Вольфгангом Беккером

    Впервые идея установить камень прозвучала в октябре 2012 года в официальной переписке между Доктором Хервигом и Послом Израиля Реувеном Дин Эль. 4 октября 2012 года Посол Реувен Дин Эль написал: «... Кроме того, члены моей семьи – бабушка, дяди и тети жили в Комарно до Второй мировой войны и были убиты нацистами вместе с другими членами Комарненской еврейской общины. Таким образом, памятник, который вы предлагаете возвести, будет памятник для них тоже... »

    Синагога «Зихрон Барух» являет собой пример духовного подъема. Она была единственной синагогой в районе Нога города Яффо. И все же 13 лет назад ее пришлось закрыть. До 1970-х годов, эта синагога служила еврейской общине выходцев из украинского города Комарно. Евреи из Украины не только построили эту синагогу, но и организовали в ней активную религиозную жизнь. Кроме того, при ней они начальную школу «Талмуд Тора».

    Но прошли годы, их дети покинули Яффо, а пожилые основатели синагоги, в основном, ушли в мир иной. Постепенно синагога начала приходить в упадок. Ее пришлось закрыть, и восемь лет она стояла заброшенной. Но вот нашлись энтузиасты, которые решили открыть ее снова. Они сами отремонтировали здание. И во все дни недели, кроме субботы, последние пять лет синагога наполняется молящимися. На шаббат эта синагога закрывается, потому что большинство ее посетителей лишь работают в районе, где она расположена, в небольших мастерских, которые здесь действуют. А живут эти люди в других местах, и на шаббатние молитвы ходят в синагоги рядом с домом.

    — Вне всякого сомнения, это — действующая синагога, — с гордостью говорит известный журналист Адам Барух, принимавший участие в ее восстановлении. — Каждый день на молитвы сюда приходит много людей. Правда, раввина в ней нет. Однако, тем не менее, она, как и прежде, выполняет функции общественной синагоги. Наша синагога не связана ни с политическими партиями, ни с определенными этническими группами. Она стала интегральной частью района...

    Тут возникает вполне закономерный вопрос: если синагога стоит а районе, где живет совсем мало людей, зачем вообще понадобилось ее восстанавливать?

    — Любой еврейский район, любой еврейский город без синагоги, без молитвы — «мертв», — отвечает на это Адам Барух. — В нем нет духовности…

Яир Этингер http://www.evrey.com/sitep/think/print.php?menu=261

http://www.kontinent.org/article_rus_5037c118c84d7.html   про посла Ізраїля в Україні

 

    Клойз «Комарно» — був заснований в 1913 році на вул. Алембекув (Таманська), під час вівідування Львова ребе з Комарна в 1914 році клойз було перенесно на вул. Сонячну, 28 (Куліша). Але з початком 1-ї світової війни його перенесли знову на вул. Казімежську, 37 (Городоцька) і залишався діючим до німецької окупації.

    Клойз «Комарно» - 2 — заснований приблизно в 1935-1936 роках на вул. Гродецькій, 19 або 21 (тепер вул. Городоцька, 71 чи 73). При клойзі діяла невелика єшива.   Синагоги Львова

 

Матеріал надав Олексій Мисаковець

 

IP Address