Іван Великий
 Галицькі натуралісти

     Так історично склалося, що у Львові, з початку його заснування, ніколи не було пристойного звіринця (або, висловлюючись по сучасному – зоопарку) – обов’язкового атрибуту визнаних европейських центрів. У всякому випадку, історичні документи з цього приводу не дають жодної інформації. Цей феномен важко пояснити. Можливо, нашому місту не пощастило з ентузіястами, які б мали бажання вкласти душу, важку працю, і що головне, великі кошти в справу, яка наперед була приречена на збитковість. 

Add a comment

З архівів. Геройська смерть к-ра Пугача (Огородницького Івана)

Add a comment

З архівів

 
Add a comment

«Ходяча енцикльопедія» із великим серцем, або історія першого українця-окуліста в Галичині

C:\Documents and Settings\Олекса\Рабочий стол\kos3.jpgПриятелі називали Михайла Коса «ходячою енцикльопедією» – важко було знайти тему, в якій цей високоерудований чоловік почувався невпевнено. Володів вісьмома мовами і дуже любив подорожувати – об’їздив майже всю Європу, Африку та Азію. А ще мав літературний хист і вміло описував свої враження від далеких мандрів у подорожніх нотатках та спогадах. Все своє життя присвятив медицині і безкорисному служінню людям. Став першим українським лікарем у Галичині, який провадив офтальмологічну практику.

Add a comment

Add a comment

Д.Єндик -  фольклорист і педагог,  звичайний  член НТШ, народився у місті Комарні  у 1868 році[1, с. 26] . Він і його брат, Михайло Єндик, короткий час учителювали в українських школах колишнього Рудківського  повіту (до якого належало м. Комарно). Проте, з 1888 року окружною шкільною  радою в Рудках керував шкільний інспектор, римо-католицький священик  Дуткевич, польський шовініст, який створив такі умови, що українські народні    вчителі, а серед них і брати Єндики, мусили шукати роботу в інших повітах.

Add a comment

IP Address