Захоплення маленькими містечками Галичини - це пристрасть, яка починає з'являтися вже після відвідань декількох з них. В них є те, чого не можна знайти у величних Львові і Чернівцях. Не можна того знайти і у малих містах Наддніпрянщини. Я кажу про затишність, відсутність автомобілів і шуму базарів, якусь певну в'ялість і, подекуди, депресивність життя. За те є багато залишків минулих століть, які нагадують про те, що колись міська цивілізація була саме тут. Коли зранку  повідомили мені, що сьогодні ми їдемо в Комарно, я був на сьомому небі від щастя! Адже побачити пишно декорований скульптурами і ліпниною комарнівський костел разом з іншими пам'ятками я мріяв не один рік.

Add a comment

«Ще всi спали в селi, як большевики окружили цiле село i ждали до рана... Почало свiтати, як кулеметнi серiї прорiзали ранню тишу. Большевики запалили село з усiх сторiн. Стовп вогню та мiлiони iскор полетiли вгору... Село палає, неначе великий смолоскип. Плач дiтей, жiнок, крик мужчин, клекiт кулеметiв та вибухи гранат — створюють пекло в селi. Повстанцi з боєм просуваються вперiд. Падуть вбитими вороги, але падуть вбитими i раненими нашi... Вже затихла густа стрiлянина. Add a comment

 70 років тому, у червні 1941 року, у Західній Україні розпочалась найкривавіша хвиля більшовицьких репресій. Людей катували не тільки за те, що вони не сприймали більшовицької влади і не приховували своєї українськості чи були членами українських громадських або спортивних організацій, але й зате, що попали під гарячу руку чи просто не сподобалися озлобленому і переляканому НКВедисту тобто за те, що просто були українцями. Не оминули ці жахіття і Комарна.

Add a comment

Відколи почув їх уперше, у моїй свідомості нероздільні коляда про Сумний Святий Вечір 1945-го та героїчна «Задзвонять дзвони, заграють сурми», як і суголосні з ними тогочасні події в Комарнівській окрузі: злочин окупантів і негайна кара за нього з боку повстанців, тут після трагедії Батурина була героїка Крут.

Add a comment

В родині Пискір, що проживали  в Комарні, були два авіатори – Казимир і Симон.

 Симон радіотелеграфіст і пілот, який після другої світової війни оселився в Франції. Там до сьогоднішнього дня проживає його син Теодор Пискір з родиною.

Add a comment

Володимир Мороз

Іван Огородницький - “Пугач”

(19–20 серпня 1944 р.)

Дезорганізація роботи окупаційної адміністрації була одним із основних завдань бойової діяльності відділів УПА і збройного підпілля ОУН. Для цього, зокрема, здійснювалися наскоки на ворожі адміністративні осередки, насамперед райцентри. Крім того, такі акції мали значне пропагандистське значення для населення і повстанців і, деморалізуюче, – для ворога. Саме таким був наскок на райцентр Комарно Дрогобицької області (тепер місто Городоцького р-ну Львівської обл.). Add a comment

IP Address